Моя баба Юстина в своєму житті пережила багато катаклізмів: не виходячи зі своєї хати, вона жила на землях Австрійської імперії Франца Йосифа, Польської Республіки, Радянської України. Добре пам’ятала масові арешти українців поляками та навіть вбивства під час пасифікації у Галичині (репресивна акція, проведена польською владою у вересні — листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення Східної Галичини).
У Лаврі почалося вигнання бісів, але, як бачимо, московські попи опираються, не поспішають покидати нагріті «келії», а їхній головний мерсебєс при цьому шле прокляття на голови очільників української держави. Таке враження, що цей піп випав з часу або наглитався смердючого опіуму від соловйова, сімоньян і скабєєвої. Ледве рік минув від початку кривавого нашестя фашистської росії, тривають люті бої з ворогом, щодня наші герої відходять у небеса, щодня наші матері ридають і проклинають дику орду за горе і смерть, що принесла з собою ця нечисть на нашу землю, а тутешні перевертні знову піднімають голови! Знову подає голос феесбешне насіння, котре і накликало на нашу землю велику біду.
Позавчора був день народження Олеся Гончара… Я не доживу і ніхто не доживе до того часу, коли вулиці та щось інше, назване його іменем, перейменують нафіг у рамках декомунізації і дерадянізації. Так, Тичина, Сосюра, Бажан, Драч, Павличко та інші його колеги мають у своєму доробку типово радянські пропагандистські твори. Так, Остап Вишня потому, як вийшов із тюрми, писав те, що нині не варто читати. Але кожен із них натомість має те, чим можна і треба пишатися.
«После Гоголя крымская война уже не могла быть выиграна…» — це знаменита формула Васілія Розанова (1856-1919) — російського філософа, критика, публіциста. Кримська війна (1853-56) була росією програна, в акурат по смерті Гоголя у 1852-му. «Вторая Турецкая (1877 года) была, — продовжує Розанов, — в сущности позорна. В Манчжурии (йдеться про російсько-японську війну 1904-1905. — С.Т.) мы только отступали».
