Комуністи все викривили — навіть стосунки між чоловіком і жінкою (це я начитався антифемінізму Андрія Кокотюхи). Але тут я про диктаторів… Щось ми не так диктаторів розуміємо, якщо прочитати свіженьку книгу Маріо Феррарі «Неймовірна історія Антоніу Салазара, диктатора, який помер двічі» (Видавництво Анетти Антоненко та «Ніка-центру» 2023).
Де б я не був, завжди дещо залишав. Хтось щось брав і тягнув за собою, обтяжуючи собі ходу. А я йшов легко, порожнем. Та ще й відщипував зі свого багажу. Як мисливець у тайгових обродах, залишав по собі дрібку соли, сірничину, жменьку крупи. А можна й по-иншому сказати: сіль правди, огниво мислі, хлібець добра…
От я і повернувся до улюбленої річки Ірпінь. Рік з лишком мене носило по закордонах. А повернувся до рідного – і камінь з душі… Доля безжальна, життя примхливе і жорстоке, природа байдужа, добро і розум їй невідомі.
Концтабір маzковії пішов війною на мирних людей України, щоби переконати їх, ніби у концтаборі жити краще… Коли Українці не повірили рос. недоумкам, ніби у рос. концтаборі т.зв. рф жити краще, ніж у демократичній Європі, раш-орда вирішила тотально знищити Українців в Україні.
