Є люди, які ніколи не будуть українцями, скільки б вони не жили в Україні, не заробляли в Україні і які б високі посади тут не займали. Вони вміють закутатись у вишиванку з ніг до голови, коли того вимагає вигода, але черевики ніколи не шнурують, бо так легше перевзуватися. Їх – меншість. Але як не прикро це визнавати – Україна належить їм. Поки.
Є твори, поява яких сьогодні можлива, навіть потрібна, але поширення може бути проблемою. Це п’єса «Фараони» Олексія Коломійця та фільм «Сексмісія» (радянська версія «Нові амазонки», обрізана на півгодини) Юліуша Махульського. Обидва твори — комедії.
В сиву давнину, в сільському кіоску на автостанції продавалися елітні та екслюзивні, VIP болгарські цигарки: Стюардеса, Вега, Ту-134, Родопі, BT (для олігархів)… Коштували вони по 50 копійок за пачку, ВТ в твердій пачці — 80 копійок. Дурні гроші! Тітка Роза, продавщиця кіоску, по волюнтаристськи додавала до них «в нагрузку» журнал «Комуніст України». Бо «Стюардеси» прагли всі «мачо» в селі, а «Комуніста України» не прагнув ніхто…
