Нa 75 році життя помер укрaїнський громaдський діяч, політв’язень совєцьких концтaборів, публіцист, історик дисидентського руху, координaтор Хaрківської прaвозaхисної групи Вaсиль Овсієнко. Я знав Василя Овсієнка особисто з кінця 1980-х. Ближче познайомились, коли в 1992–1993 роках я працював головним редактором газети Української Республіканської партії «Самостійна Україна», а він був членом Проводу цієї партії.
Чимало українців здивовані тим, що деякі українські письменники скурвились. Слово літературне, тому не лайтесь. І не зачаровуйтесь, щоб не розчаровуватись. Сказано ж у Біблії: «Не сотвори собі кумира». То Андрухович веде дискусії з російським письменником Шишкіним, який у своїх романах прославляє велич Російської імперії. То Забужко дає згоду на переклад своїх творів російською. То Винничук бідкається, що не може перекинути кошти московській бібліотеці за копії документів.
«Старішаю і важче пишу. Чому? Тому, що вимагаєш від себе забагато чи з літами вичахає творча потуга? Напевне, і те й инче. Ці дві зустрічні течії творять втомливе кружляння на місці. І все ж, необхідно переборювати його, як колись в юности, аби не захлинутися, треба приборкувати сумяття думок і почуттів.
