Чернігів… Самий центр, білий день, субота, велике християнське свято. … іскандер… Запущений руськими варварами… Пишуть, є загиблі діти… Саме на свято… Це слуги антихриста. І ті, хто сьогодні махав руками по московських церквах в Україні, – дуже хочеться, щоб ви просто на ваші сліпі очі побачили, як поблизу летить і падає ракета, вітання від ваших єдиноутробників.
До 75-річчя з дня народження. Є поети і є Поети від Бога. Саме таким поетом від Бога був незабутній Микола Бучко. І це прочитувалось не тільки в його витонченій, навіть елітарній, водночас такій земній, душевній і глибокій Поезії, а й у всій його зовнішності: високій тонкій статурі, вродливому, задумливому обличчі, яке не псувала навіть його знаменита іронічно-скептична усмішка, неквапливій ході, ніби він не просто йде буденним чернівецьким тротуаром, а виходить на паркетну сцену читати вірші своїм шанувальникам…
– Диви, синок, який часник!
– Крепкий?
– Та такий крепкий, шо його не можна видержать!
– Ну, давайте!
– Оце пройди по цілому базару, не знайдеш ти такого часнику ніде!
Твій дідусь носив джинси-кльош, сорочки-газетки із «сопливими комірцями» та туфлі на платформі. Він слухав Led Zeppelin, The Beatles, Janis Joplin, Pink Floyd та Rolling Stones. Він їздив на швидких мотоциклах «Ява». Він пив «шипучку», портвейн «Приморський» та що завгодно. Курив міцні кубинські і звичайні болгарські цигарки та тютюн.
За байраком сивіла раїна.
У лузі закривавилась калина.
На чільний план виходили гаї.
Сади стояли мертві, як руїни,
Коли стріляли в серце України
Фашистські знавіснілі палії.
Микола Бучко — український поет, член Національної спілки письменників України. Народився 19 серпня 1948 р. в селищі Удич Теплицького району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом, редактором чернівецького муніципального видавництва «Місто». Займався видавничою справою.
