Якщо б мене запитали: як охарактеризувати нинішні польсько-українські взаємини — я б відповів, що вони поза межами здорового глузду… І зараз у цьому замаганні — хто щось утне безглуздіше? — гору бере Варшава. Щойно жест міністра закордонних справ Польщі Збігнєва Рау перетнув yсі кордони, які лише можна уявити. Пан Рау вирішив бойкотувати не лише Україну, але і увесь Євросоюз.
8-ма година ранку. Я завжди о цій порі сиджу в кав’ярні біля великого вікна. Із певним співчуттям дивлюся на студентів, які йдуть на пари повз мене. Вони мене бачать і, мабуть, заздрісно думають: «Коли ж я буду сидіти так в кав’ярні і нікуди не поспішати?» «Будете! Обов’язково будете колись так сидіти, — хочеться сказати їм, — а поки що йдіть вчіться.
Душа навчилася мовчати.
І вже не вірить, як колись,
словам легким, шляхетнуватим,
що з губ фальшивих пролились.
Душа навчилася чекати
не день, не місяць і не два.
І, як солдат, стоїть на чатах
при тій любові, що жива.
Уявімо, Ілоне, що ваш маєток захопили росіяни. Кількох ваших дітей вбили просто тому, що вони були в цьому маєтку, а інших вивезли в росію. Дружину згвалтували. Собаку застрелили. На вашій кухні тепер туалет російських зеків. А ваш улюблений автопарк — тепер автопарк людей, які до сорока років не отримали освіти. Бо всі ці роки пиячили і порушували закон.
