Кажу собі: “Облиш! Нащо воно тобі? Знову буде купа бруду, насмішок і образ – і нічого це не дасть”. І все ж… Мова бо не про персоналії. Мова про символи і про те, як вони входять в нашу свідомість. І що, і хто за цим усім стоїть? І до чого тут «Два Серця… віддай мені одне»?
П’ятий «дзеркальний» том Михайла Слабошпицького задумувався, ясна річ, як завершальний до виданих ним чотирьох. Цей вийшов без нього, в пам’ять про нього. Упорядниця — дружина Михайла Слабошпицького вмістила 4 неопубліковані його статті, і вони справді варті уваги – як, скажімо, про Дмитра Кременя і Володимира Брюггена, де виразно показано як харківський автор хилитався між українською і російською літературами і не став своїм для жодної.
Щоб там не казали, естетика завжди міцно пов’язана з етикою, з авторським сумлінням, тому переступ через червону лінію загрожував і загрожує таланту не одного письменника, часто з непоправними наслідками. Нині такий крок зробив С. Жадан, вчинивши з Христиною Соловій святотатство в Божому храмі, в церкві Св. Андрія у Львові, задля апологетизації антилюдської ЛГБТ, яку поспішають узаконити СН.
один з героїв так пояснює сучасне мистецтво. Від митців минулого вимагалося віртуозне володіння пензлем або різцем, розуміння властивостей фарб чи каменю. Щоб називатися митцем сьогодні, все це зайве. Варто лише згенерувати якусь ідею. Це і є концептуальне мистецтво. Біля музею в Більбао, над озером, пише Браун, можна побачити так звані скульптури з туману. Використати туман (а не мармур чи бронзу) як матеріал для скульптур – це була оригінальна ідея відомої художниці, яку і вважають автором мистецького твору.
Тпруууу тішитися передчасно! Слід пам’ятати: наші комедіянти все, до чого торкаються, роблять через одне місце. Тому гов радіти. Треба грамотно добити це питання. Проголосоване перше читання заборони діяльності МП – це навіть не пів кроку і не чверть.
