І сонце, і біль, і страх… Усе переклубочилось в мені за останні кілька днів. Добрі мої друзі запросили мене допомогти їм в специфічному будівельному питанні, у їхньому маєтку. Поїхав до них просто і одразу ж. Поїхав з великою радістю, бо вони не тільки добрі, а ще і красиві. Чесно. І таким чином з майстра сцени, я з великим задоволенням легко перетворююсь у майстра-будівельника. Адже творчість абсолютно у всьому.
Не пройшло навіть двох років, як найбільший комплекс біженця за кордоном — вивчення нової мови — мозком подоланий, основи закладені. … Скільки вже я у Швейцарії? Із моменту вторгнення. Хоча на мовних курсах порівняно нещодавно. Із одних мене безжально турнули через неуспішність (психологічно дещо незвично як для “золотого медаліста”). Але головне було не здаватися, йти далі і не комплексувати.
Час не лікує. Лікують алкоголь та випадкові зустрічі. І то тимчасово і поверхово. Лікують кепки, під ними не видно волосся, яке стало дибки. Лікує ранкова прогулянка Чернівцями на самоті з порожньою від думок та переживань головою. До першої непотрібної зустрічі.
