Чернігівський журналіст і письменник Василь Чепурний видав гарну книжку «Титли і коми», взявши за епіграф слова Тараса Шевченка «Не минайте ніже титли, ніже тії коми…». Відразу скажу, що це пізнавально-просвітницька книжка, і добре було, якби про неї знали учителі української літератури і студенти-філологи. Хоча книжка написана доступно, просто, цікаво, і стане справжнім подарунком шанувальникам українського слова.
Вибачте мені мою самовпевненість, але запитання: як досягти, аби люди в тилу жили війною? — це просто нижче плінтуса. Треба налагодити виробництво зброї, щоб уся молодь, люди середньогго віку і працездатні пенсіонери працювали на цих заводах. Якщо праця на них оплачуватиметься нормально — не буде цих ідіотичних розвізників їжі — вони теж вироблятимуть набої або броню.
Микола Щорс. Що, власне, відомо пересічному українцю про цю людину? Радянська пропаганда твердить, що він був офіцером, проявив героїзм на фронтах Першої світової війни, після чого у 1917 році пішов у «революцію», приєднавшись до більшовиків і створив в Україні спочатку партизанські загони, а потім і першу радянську дивізію, ставши її командиром. Особисто зустрічався з Леніним.
Обставини загибелі першого командира української червоної дивізії Миколи Щорса до кінця не зʼясовані. Але за останніми даними вважається, що його було застрелено з револьвера, в потилицю, з близької відстані чекістом Танхіль-Танхілевичем. Застрелено «за прихильність до українського буржуазного націоналізму».
На тлі похмурих новин з Конгресу США про «не дійшло до голосування допомоги Україні» скажу: ще не вмерла надія. Принаймні, до 15 грудня, коли Конгрес піде на канікули. На 66 млрд. розраховувати, звісно, не варто, буде в рази менше, але це краще, ніж нічого. І власне про зброю в пакеті на голосування теж не йдеться, а лише про суми, потрібні для її придбання чи виробництва.
