Це було перше знайомство з авторкою, Софією Андрухович, і можу сказати, що можна його назвати цитатою з цієї ж книги, «Катананхе»: «— Ніби в гівно пірнаєш, — скривилась вона і зістрибнула»… Десь так я і читала все це… Навіть не знаю як то і назвати.
Такі страшні речі, як учорашня атака варварів на Охматдит, дуже гарно допомагають у пошуку ідентичності тим, хто ще не знайшовся. Якщо питання «хто я?» чи «ким я хочу бути?» потребують певної суми мисленнєвих зусиль і рефлексій, освіти та іншого, то спостерігаючи такі події, дуже легко піти від зворотнього «ким я точно не хочу бути» і «я точно не такий як вони».
Недавно Євген Баран – літературознавче світило Івано-Франківська – подарував мені свою свіжу книжечку верлібрів під назвою «Щоденник Пилата», на 114 сторінок невеличкого формату, близького до А6. Її перечитав так же швидко, як і попередню книжку Євгенових крилатих висловів.
В соцмережі безліч особистих пронизливих історій, пов’язаних з лікарнею Охматдит. Я маю і свою. Десь років сім тому там планово оперували мого сина, він має вроджену патологію і мусить обстежуватись у Охматдиті щороку. І от під час такого чергового обстеження сказали, що додому вже не відпустять і прийшов час оперувати.
