Спочатку коротка інтрига. У 1944 році Червона Армія провела: Ленінградсько-Новгородську операцію (січень – лютий 1944 року); Корсунь-Шевченківська операція (січень – лютий 1944 року); Одеську і Кримську операції (березень – травень 1944 року); Виборзько-Петрозаводську операцію (червень – серпень 1944 року).
За два з половиною роки я мав не менше п’яти пропозицій на річні літературні резиденції. Сиди в лісах Пенсильванії й пиши. Або десь на Ванзеє, лиш зрідка доїжджаючи до центру Берліна на пиво. Одна організація навіть так і написала: попросіть ваших командирів вас відпустити на рік. Так і бачу: пане полковнику, – кажу я, – відпустіть у ліси Пенсильванії на рік. А полковник: гавновопрос, – сержанте, – їдь.
Мистецтво посилання на «три букви» поступово втрачає свій патріархальний сенс. Колись якщо тебе посилали в ж.., то це було майже дружня траекторія і не сприймалося як щось сильно образливе і неминуче. Легкий жарт. А от якщо тебе посилали на «три букви», то це вже було серйозно і повернутися звідте ти міг не скоро. Або й взагалі не повернутися.
Серед ночі мене нахабно розбудила тиша. І не один раз. І не одну, а всі сім ночей, які провів на Закарпатті. Цей мальовничий край тихий навіть вдень. А вночі взагалі настає така тиша, якої, здається, зроду не чув. Ця тиша із настанням темряви брутально штовхає тебе, термосить, перевертає з боку на бік, гамселить подушкою по голові, а ще навіть дряпає.
