Є гарне оповідання Хуліо Кортасара з такою назвою. Я люблю вогні. Різні… Люблю вогні вечірнього, мирного Києва. Люблю коли взимку потріскують дрова, а баба Манька спеціальним довгим рогачем виймає свіжу, гарячу хлібину з печі. Люблю вогонь на Івана Купала, через який стрибають хлопці й дівчата…
Прочитав, що ударом міжконтинентальною балістичною ракетою по Україні путін посилає Заходу сигнал, своєрідне попередження. Доповідаю: годину тому новини CNN, що формує світовий інформаційний порядок дня, розпочиналися зовсім не з того, що Україна стала першою у світі країною, проти якої застосували міжконтинентальну балістичну ракету.
Господи, як прикро… І як нестерпно читати декотрих справді патріотичних людей, які раптом щось зрозуміли, спам’яталися, але ще до кінця не визнали всієї драматичності того, що відбувається. І тепер, заради збереження недоторканності власної гордині, кричать: ну, ядерна війна, значить ядерна! Зате не скорилися агресору-супостату. Разом підемо до пекла…
Так, це не була військова операція — це було насамперед шоу: от як швидко ми можемо літати Орєшніком-Рубежом і наші 6 роздільних боєголовок ніяка НАТА збити не здатна. Шоу, треба визнати, вдалося. Це шоу призначалося насамперед європейцям — не нам. Мало хто помітив, але 13 листопада у Польщі відкрито нову американську ракетну базу ППО-ПРО.
