Отримав сьогодні на «Новій пошті» пакет, а в ньому – книжку, окрему збірку поезії одного з поетів-шістдесятників Григорія Кириченка. Для мене вона стала справжньою знахідкою, бо знав автора особисто з 1981 року (я на той час, кореспондент Київського обласного радіо, він – редактор Баришівського районного радіо у «Болотяній Лукрозі», як називали Баришівку поети-неокласики).
«Нєча по концертам ходіть…»
З усіх вірогідних версій, я схиляюся до найбільш реалістичної і найменш цікавої. Це — справді ІДІЛ. Перш за все тому, що така версія американських спецслужб, і я думаю, що їм немає сенсу когось дурити. Втім, ми не маємо жодних моральних зобовʼязань перед росіянами. Давно вже. В тому числі, й перед «мирними». А тому замість скорботи маємо право на узагальнення.
Снайдер про московський теракт
Конкуренція кобзона з рокерами
Уміло й видовищно проведений «теракт» у подмосковському Крокусі – це інавгурація путіна. Його ізбірателі на інший салют із нагоди переобрання не заслуговують. Хай вчать отечественную історію сходження їхнього домарощеного режиму. Грунтується він на страху, а страх – логічний продукт нагонки й залякування.
Теракт у Москві
ОбезГОЛОСилися!
Верховна Рада при повній тямі і усвідомленні скорочує український інформаційний простір — фактично ліквідовує свою газету. Кожна нормальна країна має свою загальнонаціональну газету. Але відтепер, з кінця березня Україна буде без «Голосу України»… І при затятому мовчанні нардепів, Національної Спілки журналістів, партій…
Змішати фарби і розколотити в слоїчку…
Українські галичани придумали геніяльний спосіб як помститись полякам за всі колишні несправедливості, пацифікації, утиски і «лавкові ґетта» — роблять вигляд, що їх тут ніколи не існувало. А все, що у культурному середовищі нагенеровано у плавильному котлі українців, поляків, євреїв і німців (австріяків) — тепер одноосібно належить нам. І не обходе. Така собі форма культурної експропріації.
Ведмедиця, що ходить по колу
На фото, напевно, відома вже багатьом тваринка — ведмедиця, яку в Румунії випустили сім років тому із зоопарку, а вона в лісі так само топче і топче кола співмірні з розмірами клітки, в якій виросла. Ці кола, які психологи називають патернами, в голові кожного з нас. Усталені стереотипи, приємний самообман, затишні ілюзії, рішуче відторгнення всього, що руйнує усталену картину світу.
Ігри американських джунглів
Те ж небо і та сама війна
В межах моїх уявлень про МОЮ Україну утворилася дірка. І я цьому надзвичайно тішуся. Бо: раніше (два, три, а тим паче п’ять років тому), потрапляючи до східних або західних міст України, мене переслідувало приємне таке відчуття, ніби я опинився за кордоном. І закордон цей – чимось схожий на мій рідний Київ, але разом із тим – таки закордон.