Пліткуйте. Переходьте на особистості. Наприклад, коли розповідаєте про українських класиків. А ще не називайте їх класиками. Лише живих, в очі, і щоб позлити. Ну, правда, неможливо почати розповідь про нормальну людину словами «народився в бідній селянській родині». Така підкреслено класово правильна біографія.
Category Archives: Культура
Генії і графомани
Пісня про Оксану, але не Петрусенко
Величне свято і духовна корупція
Дорогі українці, вітаю всіх нас із дуже молодим, але безцінним (сакральним) Днем Писемності та Мови. Це свято насправді молоде. Аж зелене. Народжене вже у незалежній Україні.Тішуся, що воно пішло у життя. Що воно зародилося, вижило при важких пологах і таки зіпнулося на ноги. Хоча у нього з’явилося не лише багато няньок, опікунів, а навіть і тих, хто на позір претендує на «біологічних батьків».
Лише 89… Ще міг жити…
Років за двадцять опісля…
Важка і символічна «Дорога на Асмару»
Я дуже довго читала цю книжку, майже два тижні. І не тільки через її солідний обсяг – понад шістсот сторінок. Текст цього твору настільки щільний і густий, що його неможливо легко проковтнути. Навпаки, для розуміння прочитаного деякі абзаци доводилося перечитувати по кілька разів. Але я пройшла цей шлях і зараз можу розповісти про свої враження від роману Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару», який минулого року вийшов у Видавництво “Комора”.
У конкурсі Василя Портяка перемогла львів’янка
Міжнародна літературна премія короткої прози імені Василя Портяка. У Фастові було підведено її підсумки за 2023 рік. На конкурс надіслано 126 літературних творів з різних областей України та із-за кордону. До фіналу увійшли 15 авторів, твори яких були видані окремою книжкою. Переможницею стала письменниця зі Львова Оксана Мазур з новелою «На псевдо «Рибка».
Новий виток ери конфліктів
Суть актуальних подій, їхній зміст неможливо розгледіти, не позначивши предмет боротьби та її цілі? Звідки взялася греко-римо-християнська Європа? Від греків, від римлян, від християн? Ні. Величезна геополітична платформа під назвою Європа це результат тяжкої кривавої боротьби з суміжними цивілізаціями.
Моя 22-га Спілчанська осінь
До Cпілки, памʼятаю, мене прийняли у жовтні. А вчора зазирнув у квиток і угледів точну дату. Це відбулося 17-го і рівно 22 роки тому. Так. Сьогодні нашу Спілку письменників не лають тільки безнадійні лінивці. Особливо стараються ті околотворчі персони, котрі з якихось причин до Спілки не потрапили. Хотіли, але не потрапили.