Не існує мистецтва поза політикою, бо саме мистецтво і є вищою формою політики. В контексті цієї думки документальний фільм Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст» несе всі ознаки наративів сучасної російської пропаганди. Змонтований з документальних кадрів часів 2-ї Світової (переважно німецька або радянська пропагандистська хроніка), що пройшли унікальну авторську обробку, він насправді є висококласним мистецьким продуктом!
Унікальним художнім твором світового рівня…. де українці представлні як вічні перевертні, що радісно зігують німцям і не менш радісно танцюють гопака перед росіянами, забивають євреїв палками та допомагають німцям розстрілювати їх у Бабиному Яру…
Війна у фільмі починаєттся саме 22 червня – «Кієв бомбілі, нам сообщілі, что началася война». Про радянське підпілля, яке підірвало Київ, спричинивши перший в історії масовий розстріл євреїв – ані пари з вуст. Якось він так сам вибухнув той Київ, нєпонятно кто і зачєм єго взорвал…
Після чого почався Холокост.
Про пакт Молотова-Рібентропа, переділ Польщі, звірства совєтів у Галичіні – ані гу-гу. Тут тобі палають хати та йдуть колони радянських полонених, тут тобі кляті бандерівці зустрічають Гітлера вітальними транспарантами – класично-епічний Ейзенштейн. Крупні емоційний кадри облич змонтовано з трагедійними масовими сценами. Ось добрі німці відпускають радянських військовополонених додому. А от вам як українці у Львові забивають євреїв кийками. Нємци нічо такі… красива хворма, паради, порядок. Українці дрібні шавки та прислужники…
Росіяни й зросійщене населення України, ще раз наллє очі кров’ю на адресу укронациків, чиї предки в 41-му під жовто-синіми прапорами Мельника та Бандери (на цьому чітко наголошено у фіналі) вбивали євреїв (Україна – злочинна держава). Імена Мельника та Бандери на транспарантах, а також зігуючих українців у Львові монтуються паралельно із кадрами єврейських розстрілів.
Хіба не банальний пропагандистський хід?
Європа та світ зайвий раз переконаються, що українців треба обходити десятою дорогою. Тільки бачиш вишиванку або гуцульський кептарик – тікай, бо то антисеміт. Скабєєва та Салавьйов у Москві незабаром транслюватимуть фрагменти фільму у своїх шоу.
Сам Лозниця в обговоренні назвав фільм «відкритим твором», де кожен глядач знайде свій контекст. Я знайшов і побачив саме те, про що написав: попри високохудожню мистецьку цінність фільм Лозниці – завуальована пропаганда наративів русскаго міра та панслов’янської єдності (кадри мітингу «переможців» у Львові).
Ну, а чого, зрештою чекати від продюсера фільму пана Хржановського на замовлення якого і зроблено цей фільм? Южнорусская волна авторства Марата Гельмана в його особі має крепкого агента московського впливу, в той час як українці знову ковтають цю блекоту в роздумах кому б зігануть чи перед ким станцювать гопака…
Вважаю всю муть, що бурлить зараз довкруж персони Хржановського та меморіального комплексу Бабин Яр дуже небезпечним прецедентом, коли комусь дуже кортить написати історію України без самих українців. Або з українцями виключно в контексті їхнього «печерного націоналізму» та «вродженого антисемітизму». Не сумніваюся, що Дмитрові Табачнику фільм дуже б сподобався.
Антін Мухарський
