На факультеті журналістики Київського держуніверситету була студентська традиція — 31 грудня ходити до письменників і вітати їх з Новим роком. Пощастило й мені кілька разів бути письменницьким щедрувальником. Організовував цю веселу переберію мій земляк Василь Метерчук. Збиралося нас понад 20 чоловік… В університетському ансамблі «Веснянка» хлопці брали напрокат шаровари, жупани, смушкові шапки, вишиванки, дівчата одягали червоні чобітки і барвисті хустки. Мали ми свою Козу, Діда, Лікаря-аптекаря. Ходили з нами і старшокурсники Володя Земляний, Василь Яцура, Яків Шумик…
У кого ми тоді тільки не були!
У Віталія Коротича, Івана Драча, Дмитра Павличка, покійного Михайла Ткача. Ці письменники жили тоді в центрі Києва. Відщедрувавши поважним класикам, йшли до письменницьких будинків, нині це вул. Олеся Гончара. Піднімалися ліфтом на верхній поверх, а потім йшли майже в кожну квартиру: до Миколи Жулинського, Віктора Терена, Володимира Яворівського, Віталія Дончика, Володимира Дрозда і Ірини Жиленко…
Письменники нас радо зустрічали, пригощали смачними наїдками та солодощами. Усі ці скарби ми ховали в мішок для нашого новорічного столу. Дарували нам письменники і свої книжки з автографами. Наостанок 
заходили в квартиру Ліни Костенко.
У Ліни Василівни ми давали справжній концерт. Співали весь свій репертуар, десятки щедрівок і колядок, читали свої поезії. У1987 році у Ліни Василівни вийшла дитяча книжка «Бузиновий цар». Вона запитала у нас: «А дітки у когось є?» Я й кажу: «У мене є, донечка Наталочка». Ліна Василівна підписала мені цю книжечку: «Дорогій Наталочці від Бузинового царя і Ліни Костенко, щоб здорова росла і щаслива. 31.ХІІ. 1987 р.»
Минули роки.
У 2002 році в Чернівцях проходив з’їзд славістів. З’їхалося багато зарубіжних учених, мовознавців. Були на з’їзді і Ліна Костенко та її донька Оксана Пахльовська. Моя кмітлива донька «зловила» Ліну Василівну і показала їй «Бузинового царя». Поетеса написала їй ще один автограф: «Чарівній Наталі, яка вже виросла, – добра і щастя вже у новому столітті. Ліна Костенко. 29. VІІІ 2002 р.».
Хочу наразі всім побажати в Новому році щасливих автографів від Долі. На щасливу Долю усім нам до 100 літ, а Україні — на віки!
Ярослав Садовий
