… У мене трапляються напади правдомовності. Не думайте, що мені це нічого не коштує. Коштує. Але все ж напишу про наших українських чортів і чортиць. Було тут нещодавно засідання однієї премії. Я, на щастя, майже ніколи в них участі не беру, мене бояться. І правильно роблять, божевільні мовчати не будуть! Однак цього разу я на тім журі була.
Обговорювали кандидатуру графомана №1 на лауреата цієї премії. Я висловилася проти, обгрунтовувала іншу кандидатуру. Однак перед таємним голосування поважна особа, головний оунівець бере слово і каже: «От я подзвонив Марійці Матіос й Іванкові Андрусяку, вони радять голосувати за графомана №1. Ви ж, сподіваюся, дослухаєтеся до моєї думки».
І один поважний такий чувак одразу: «Я дослухався»! Мені потім, вже приватно чувак пояснив, що це не перший графоман, котрий стає лауреатом цієї премії.
Ось як воно працює. Яке воно все злиденне. Хотілося блювонути, але краще написати у Фейсбук. Хай читають Марійка, Іванко, графоманко — українські чорти і чортиці. І все це коштом українського народу, що його чорти так люблять, але грошики і славу люблять трішечки більше.
Влада у нас, звичайно, не така. А ми такі?
Роксана Харчук
P.S.
Не знали? Іванко редагує писанину графомана, доводить її до пуття.
Юрій Ковалів
А чого оунівець питає думки в кагебістки Матіос, колишньої членкині КПСС, яка ще й парторгом була?
Лео Стренг
Тут треба уточнити, що “графоман №1” — це насправді ніякий не графоман, а письменник Андрій Кокотюха, до якого Ви, пані Роксано, маєте давню особисту неприязнь, ще з часів “Смолоскипа” – так що Ваш допис дуже далекий від критеріїв чесності й неупередженості.
Серед номінантів справді було чимало графоманів; було кілька талановитих молодих авторок, які ще вповні не проявили себе; були два класики, які не мали права номінуватися, бо вже були лавреатами Премії Лесі Українки; і, нарешті, були три сильні кандидатури, серед яких я рекомендував Кокотюху саме з тих міркувань, що його творчість поцінована читачами, але поважними преміями відзначена досі не була.
І ще важливий нюанс: ідеться про літературу для дітей, на якій я, погодьтеся, знаюся трохи краще за Вас. Пану Юрію Коваліву зауважу: я працюю літературним редактором, переважно з творами для дітей; іноді доводиться “дотягати” й кепсько написані тексти, якщо вони мають іншу цінність для видання – скажімо, пізнавальну; але з номінованими творами Кокотюхи я, як редактор, не працював, і вийшли вони не в тому видавництві, в якому я працюю. Так що не всьому треба вірити, що в ФБ написано.
Іван Андрусяк
Андрій Кокотюха — усім відомий графоман. Цей факт не залежить від моєї оцінки. Спитайте будь-кого, кожен скаже, хто у нас графоман №1, навіть прізвища називати не треба. Але сам факт, мною описаний, є ганебним. Сміятися тут підстав нема. Навіщо це журі? Навіщо я лазила і читала ці книжки? Ви — інфузорії туфельки. Ваше щастя, що ви цього не розумієте. Вирішуйте із Черваком питання по телефону. От тільки заплатіть премію із власної кишені.
Роксана Харчук
Цілком поділяю Вашу думку! При загальній системній деградації суспільства деградував також – скажімо так – інститут премій. Мене нині майже не цікавить, хто отримає Шевченківську – її присудження мало що значить в останні роки. Уже мовчу про роздачу так званих “премій”, прив’язаних до гучних імен, які взагалі не є преміями, а лише паперовими грамотами та нагрудними значками без жодного грошового вираження.
Я зараз входжу в журі однієї з не найвідоміших в країні премій, і мені навіть дивно, що ми якісь нетипові для нашого часу повсюдного блату: вільно обговорюємо кандидатури, потім іде таємне (!) рейтингове (!) голосування в два (!) тури. І потім ніхто ні на кого не дується, якщо не пройшла підтримана ним кандидатура.
Віктор Мельник
Дякую, пані Роксано, за принциповість у сфері, де панує безпринципність. Дякую вам за ваш голос. А Кокотюсі треба премії? Отакої! Але ж він жанровий письменник, автор детективів! Автори масового читва мають за визначенням жити з проданих примірників, а якщо отримувати відзнаки, то хіба вузько галузеві.
Тимофій Гаврилів
Кокотюха прекрасний письменник.
Юрій Лисенко
