Сьогодні, під час променаду, в центрі столиці, опівдні, на практично безлюдному бульварі Тараса Шевченка несподівано зустрів народного художника України Івана Марчука. Іван Степанович, не поспішаючи, чимчикував у своїх справах…
Пройшлися бульваром, потім Пушкінською.., розмовляли про те, про се…
Говорили про тиху, теплу, золоту осінь, яку так полюбляють зобразити на своїх полотнах удатні художники. Запитав про наболіле: про долю музею Марчука? Іван Степанович на те лише махнув рукою: «Ну що ви, це ж Україна, я вже ні на що й не сподівюсь…»
Віталій Курінний
