Вчора вранці помер Володимир Білінський — автор знаменитих книг-бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва ординська», «Україна-Русь», кожна з яких стала визначною подією нашого культурного життя. Подвижник, котрий дав українцям і світові такі знання про нашу історію, яких не спроможні були запропонувати цілі академічні інститути.
Дослідник, котрий на основі скрупульозних архівних досліджень спростував московську, повторювану тутешніми продажними толочками, брехливу і криваво небезпечну тезу про якусь «спільну колиску», «народів-братів» чи «єдіний народ».
Історик, котрий вказав московитам на їхнє справжнє місце в часі і просторі – на смітнику історії, в обозі ординських ханів. Українець, котрий любив рідну землю дієвою синівською любов’ю, і, «щоби вона не спала», зробив як письменник все для її визволення від темної облуди безпам’ятства і летаргії.
Царство небесне, шановний Володимире Броніславовичу.
Ваш неоціненний труд залишиться у скарбниці української нації і української держави.
Від імені Національної спілки письменників України висловлюю співчуття рідним і близьким Володимира Білінського.
Михайло Сидоржевський
P.S.
Помер Володимир Білінський. Він був уже в тому віці, коли й помирати не сором… Але мова не про це. Про нього не скажуть широко, бо він ламає твердокам’яні скрижалі офіційних істориків, вільно чи невільно орієнтованих на Ключевського, Соловйова, Толочка і короткий курс історії ВКПб…
Білінський довів у своїх працях «Країна Моксель» про фальсифікацію Катериною Другою навіть літопису Нестора, Іпатіївського літопису, а відтак аргументовано показав фальсифікацію московитами всієї нашої історії.
Та хіба ж це можуть визнати історики з дипломами, хоча абсолютно права Лариса Івшина: вся українська історія написана окупантами і її треба переписувати заново. Що й робив Володимир Білінський, хай з миром спочиває!
Василь Чепурний
