Книжковий арсенал.
Устояний аромат робусти і претензійності. Палітурки оздобою нагадують тату.
Масове клонування Стівена Кінга — українська реторта з російських м’яких і сірих, як устілки, книжечок часів розкладок на торжку Сєні Юфи.
Хтось нечупарний з виду, зате безапеляційний у голосі ра-аспєвно так растєкаєтся у мікрофон глаголом про те, «какіє отлічниє переводи на укрАінскій появілісь в послєднєє врємя». Не інак і сам «пєрєводчік». Той, звісно, що переводить на пси.
Ковзаю зором по томах і томиках. По товару.
Ні зачіпки, ні заминки, легко, мов по дзеркалу незайманої ковзанки. Стільки модерну, постмодерну, попу та арту…
І гори гороваті всяких при- і заморських мудрих порад: як здобути, досягти, надбати, завоювати, схилити, прихилити, переконати, одурити…
Дехто з наших-таки зело хвацьких молодих письмак за якусь літературну п’ятирічку зумів випорожнитися на персональну бібліотечну полицю.
Щось треба робити, люди: Карпати катастрофічно лисіють, Полісся так висікають, аж цурки летять, але де на таких писучих синів стільки паперу настачиш?
Воістину, ніколи раніше не писали так багато книжок і так мало літератури.
Валерій Ясиновський
