Шановні колеги з броварського «Нового життя», «Урядового курʼєра», однокурсники, друзі з інших видань, радіо, телебачення! Щиро вітаю з професійним святом! Журналістика обрала нас, чи ми її, вже не має значення. Значення має те, що ми віддали їй своє життя, а вона зробила його яскравим, насиченим, повноводим. Та правда і те, що воно було нелегким, з постійними перепонами, а інколи й з несправедливістю. Та, головне, мало хто шкодує, що доля склалася саме так!
Колись, пʼятого травня, в день радянської преси, всезнаюче вірменське радіо запитали: «Що спільного між мухою і людиною?» Відповідь була миттєвою: «Їх обох можна прихлопнути газетою».
У ті часи, старше покоління журналістів добре памʼятає, що можна було зробити з людиною друкованим словом. Нині слово набагато менше вбиває, але більше калічить. Візьміть, наприклад, росію. Це ж треба словом так вирівняти людям мізки, що у них війна це мир, зло — добро, чорне — біле, а вони самі стали гіршими за нацистів, фашистів та ординців разом узятих. Розплата повинна бути адекватною і справедливою!
Слава Богу, наша журналістика на світлому боці добра — і вона вже виграла інформаційну війну в орків, бо з нею правда. А наше славне військо на відмінно робить свою роботу і незабаром увібʼє осиновий кілок у чорну душу одвічного ворога!
Нам випала доля жити і творити у надзвичайно важкий та важливий для Батьківщини час! Ми гідні виклику і будемо щасливі тим, що живемо в епоху, коли український народ скидає з себе чотирьохсотлітнє російське ярмо, і наші нащадки ніколи не знатимуть, що це таке!
То ж тримаймо стрій, а Перемога вже не за горами! Здоровʼя, натхнення, творчих успіхів і всіляких гараздів у вашому непересічному житті!
Анатолій Волошиненко
