Сьогодні для православних християн – найсумніший (і найпісніший!) день року. Ось з Євангелії від Івана: «14. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: Ось, Цар ваш! 15. Але вони закричали: Геть! Геть Його! Розіпни Його! Пилат сказав їм: Царя вашого маю розп’ясти? Первосвященики відповіли: Немає в нас царя, окрім кесаря. 16. Тоді нарешті він видав Його їм на розп’яття. І схопили Ісуса і повели. 17. І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, що звалося Череповищем, а єврейською Ґолґота; 18. І там розп’яли Його і з Ним двоє інших, по той і по другий бік, а посередині Ісуса»
Звернімо увагу на деталі, які часто випадають з нашого поля зору. Намісник Риму в окупованій Юдеї іронічний (бо каже оте «Цар ваш») Пилат Понтійський зовсім не був кровожадним, навпаки – поговоривши з Ісусом («Що є Істина?»), він побачив, що цей Чоловік безвинний. І гадав собі, що коли за єврейським звичаєм відпускати одного злочинця він запропонує на вибір Ісуса і розбійника Варавву, то люди – це ж так очевидно! – виберуть безвинного проповідника, а не вбивцю.
Але – ніт. Підбурені своїми архієреями, євреї стали кричати, щоб відпускав Варавву, а Ісуса розп’яв. Бо Варавва, хоч і розбійник, але свій, а Ісус – чужинець, галілеянин. Якщо зараз ми звертаємо майже завжди увагу на етнічне походження, то що казати про ті часи, коли люди цупко трималися свого племені, свого роду?! Пилат, може б, і сам відпустив Ісуса, всупереч крикам євреїв, але ті стали погрожувати доносом цезарю! І кричали вірнопіддано: «Немає в нас царя, окрім цезаря!». Він тричі казав, що Ісус не винен, але народ єврейський був нещадним.
Пилат дізнався, що Ісус – галілеянин і з радістю відіслав його до намісника Галілеї Ірода, щоб самому не займатися цією справою, та Христос з Іродом говорити не став. «Яке ж бо зло зробив сей? – намагався усовістити єврейських архієреїв Пилат втретє. – Ніякої вини смерти не знайшов я в Ньому». Та ті вимагали. Пилат же був чиновником, залежним від Риму і, звісно, не став ризикувати своєю посадою ради якихось тубільних розборок. Проте зробив останню спробу зняти з себе звинувачення у смерті проповідника Ісуса Галілеянина – він прилюдно умив свої руки, щоб підкреслити: не винен у його смерті. До речі, у Символі віри Пілат не засуджується, там тільки говориться, що розп’ятий був Ісус ПРИ Понтії Пілаті. При ньому, але не ним…
Натомість євреї кричали: «Розпни Його, розпни! Кров Його на нас і на дітях наших!». Римо-Католицька церква вже давно зняла вину з євреїв за розп’яття Ісуса, але вона не вправі відмінити Євангеліє, передання та римські писемні джерела.
До речі, переклад місця розп’яття у тексті Євангелія (Череповище – Ґолґота) підкреслює , що не все так просто з цією історією. Адже якби Ісус і Його апостоли були такими як всі, тобто євреями, а не приходьками, то не було б потреби ні це перекладати, ні «Таліта кум», ні Віфезду, ні останні слова Ісуса на хресті. Перекладають те, що сказано іншою мовою, що сказано чужинцем…
Серед єврейського народу знайшлися тільки двоє людей, що поспівчували Галілеянину, хоч і таємно: Йосиф з міста Аримафеї та Никодим. Обидва були багатими, останній навіть належав до синедріону, який судив Ісуса судом неправедним. Йосиф же надав для поховання Ісуса свою гробницю, висічену у скалі, та багато рідини з алое і смирни для обмивання тіла та випросив у Пилата тіло Ісуса Галілеянина для поховання. Тому то церква і пише на всіх плащаницях «Благообразний Йосиф…». Сьогодні плащаницю, на якій зображено покладення Христа в гробі, виносять з вівтаря в храм для нагадування вірним і поклоніння Розп’ятому…
Картина «Синедріон» роботи Миколи Ге. Ця робота, до речі, писалася на Чернігівщині, на хуторі Іванівському, де жив художник.
Василь Чепурний
