Ніколи б не повірив і назвав трагічне повідомлення про Ганну фейком, якби не одне «але». Останнім часом часто переписувалися, бо планували об’єднати зусилля у збирання матеріалів про письменників Чернігівщини, особливо репресованих, зокрема Марка Вороного.
Списались і в неділю, 14 березня.
Надіслав Ганні фотографії вересня 2012 року. Поговорили, хто з письменників Чернігівщини поринув у вічність з того часу і написав, що терабайти своїх літературних архівів з фото «Напишу заповіт – усе передати – Ганні ». Вона відповіла «Живіть вічно». Я: «Більше ніхто не викликає, поки що, довіри. І це правда». Вона чемно подякувала.
Ганна натякнула, що «трохи хворіє».
Так завжди пишуть розумні й виховані люди, щоб не лякати себе та інших. А через день дізнався від Михася Ткача, він її зустрів у місті — збиралася в лікарню, було важко дихати.
Списалися у четвер, 18 березня, коли Ганну уже госпіталізували в обласну лікарню. Погана сатурація. Запропонував сказати про неї гарні слова лікарям, щоб не залишали її без уваги. Бо знав, що це таке знаходитися в лікарні.
А сам у цей час лежав під крапельницею вдома.
«Теж ковід?» — спитала вона.
«Це у мене профілактичне після інсульту, язик почав заплітатися, ознака того, що час на голку», — відповів.
Пожартували. І я попросив: «Головне – Ви дихайте». Іще пожартували. Жартома попросив передати Ганні, щоб вона видужувала. «Добре. Побачу – передам», — віджартувалася вона.
«Я потішився від нашого спілкування з гумором. Нечасто так буває», – написав їй. «Я тому рада», – відповіла вона.
І це були останні слова у нашому листуванні.
Слідкував за її постами на сторінці Фейсбук і вважав, що все нелегко, але треба боротися. І вона поборе хворобу. І знав, як це бува недоречно, коли тебе хворого смикають у соцмережах чи телефонними дзвінками…
І останній пост на сторінці Ганни Арсенич-Баран, голови Чернігівської обласної організації НСПУ, добу тому про появу нової книги оманливо заспокоїв…
Світла тобі пам’ять, СВІТЛА ГАННО…
Владислав Савенок
