Звісно, мені найбільш приємно, що цією хрестоматією реанімовано пам’ять про мого далекого родича і до недавнього часу забутого на бАтьківщині (село Хлоп’яники) поета і редактора, просвітянина і бійця Залізної дивізії Варфоломія Кириленка, який в діаспорі знаний як Павло Степ.
Не приховуватиму: приємно і себе бачити в цій огромині, та ще й зі словами світлої пам’яті Петра Сороки про мої писання, що «загалом для автора властива пильна увага до слова, тонке відчуття фрази і вже тому його не тільки хочеться читати, його читати варто, бо це письмо, що збагачує духовно та 
інтелектуально».
Висока оцінка!
Але варто наголосити, що ця 3,5 кілограмова томина є пам’ятником Ганні Арсенич-Баран. Не знаю скільки років треба було збирати, впорядковувати, вичитувати всіх тут зібраних авторів, бо їх є і є — від Володимира Мономаха до Анастасії Дорошенко 2002 року народження.
Цією хрестоматією Ганна Василівна Арсенич-Баран зробила те, чого за всі роки існування не могла зробити ціла чернігівська обласна організація Національної спілки письменників, хоча її багаторічний очільник був членом обкому компартії і міг «пробити» видання хрестоматії. Зрештою, добре, що не зробив, бо там було би забагато совєтчини-комунії…
А наразі, завдяки Ганні Василівні, маємо справдешню хрестоматію, яка устійнює уявлення про художнє слово на Чернігово-Сіверщині. Вдвічі приємно, що це зробила галичанка — все ж таки треба визнати, що галичани працьовитіші за нас, східняків…
Посилаючи у засвіти вдячність упорядниці та авторці передмови за титанічний труд, пишімо так, щоб не було соромно перед огромом Слова, зібраного у цій хрестоматії.
Василь Чепурний
