Другий день не маю спокою через обшук у будинку Тетяни Чорновол. Автоматично у таких випадках з’являється бажання перевести подію в число, вирахувавши психоматрицю дня. І ось що вийшло. Дата, коли був спалений офіс Партії Регіонів (основне звинувачення ексдепутатці) – 18.02.2014 – 18. 09. 16. 07. Дата обшуку – 10. 04. 2020 – 18. 09. 16. 07.
Від оцього коду – 18. 09. 16. 07 – просто холоне кров і тече повільніше. І не тільки тому, що нинішні можновладці (чи ті, кого вони пригріли) затято розправляються, перш за все, з жінками-активістками (достойна чоловіків забава?). А й тому, що числовий набір 16. 07 є кармічним кодом України.
Як шість років тому, так і тепер на кону — доля держави, і комусь дуже не терпиться програти ту долю у покер крапленими картами. Це однозначно реванш, приправлений особистими образами і жадобою помсти. Дуже зручно, між іншим. Коронавірусна зараза їм у поміч… Подібне притягується подібним.
… Але що далі?
А далі ще добрих вісім з половиною місяців матимемо справу з процесом, який в нумерології називається «Дев’ятим персональним роком».
Це такий собі період збору урожаю з усього, що ми насіяли в попередні роки, хоча вже й сьогодні від тих дозрілих плодів зуби зводить оскомина.
І чого тільки не наросло на тому бідному українському древі – «кремлівці», «соросята», «слуги, що вірні Зє», «слуги, які з бородатою бабушкою», «слуги, що осміліли», «слуги адвоката диявола», «люди самі знаєте кого» і так далі за списком. Загалом сьогодні з цим тотальним розподілом ми вже остаточно докотилися до краю.
Варто комусь із телевізійних спікерів відкрити рота, як одразу стає зрозуміло, хто у нього хазяїн. Не чути лише тих, хто готовий бути адвокатом України без озирання на чиїсь персональні інтереси. Тобто не видно поки що людей, особисті інтереси яких повістю співпадали б з інтересами країни, на ланах якої вони щедро пасуться.
Але разом з тим давно видно сміливців, які віддали і продовжують віддавати свої (часто дуже молоді) життя за Україну. І саме проти них учора був влаштований той показовий обшук у будинку Тетяни Чорновол. Вона вже не перша у каральному списку і, скоріш за все, – не остання.
Парад вітчизняних маразмів набув ще й такої – маніакальної форми.
Хто ми взагалі такі? Куди йдемо? Чого прагнемо? Коли нас вже остаточно знудить від самих себе, аби ми нарешті почали не пиляти, а доглядати оте святе дерево, на якому сидимо усім загалом? Край, на щастя, вже видно, але хотілося б дійти до нього без втрат…
Лариса Салімонович
