Поважаю Олесю Яхно, але відверто смішать її налиті наївним подивом очі, коли на 5-му каналі розповідає про те, як, мовляв, міняються цілі деяких політсил: ще вчора, згадуючи відому фразу про Карфаген, показували на Кремль, а нині нею лякають печерських небожителів.
Показувати на ворожий Кремль і мріяти, що його таки буде зруйновано, — це, звісно, патріотично і злободенно. Та тільки хто ж нині наварює офшорні тлусті юхи від торгівлі з тим-таки моксельським «карфагеном»? Чиї пальчики нині вергають паками «зелені», вирученими українсько-російським гендлем, який за останній рік не просто розбух, а збухтів, як лайно від дріжджів?
Ось свіжа цифір від Держстату України: обсяг експорту товарів до Російської Федерації зріс на 17,7% — до 2,620 млрд доларів, імпорту товарів з Російської Федерації — на 37,2%, до 4,204 млрд доларів.
Хто косить це напите кровію жниво?
Невже жадібні, глибоко законспіровані агенти ФСБ, ЦРУ, Моссаду, Аль-Каїди, «Світового уряду», одинаки-немо, яких наші українолюбні печерські небожителі ревно і в попелі шукають? А куди йдуть податки від цих маштабних торгових оборудок з ворогом? На соціальну підтримку родин загиблих воїнів? На захмарні зарплати, люксусові автопарки, кабінети, опочивальні, ресторації для «вітчизняних карфагенян» і крихти для їхніх челядників?
Яка різниця!
Суть в іншому: торгувати з ворогом — значить підтримувати його, напопмповувати йому силу. Таке може робити лише підступний чужак, зайда, недруг, зрадник. І нема особливої різниці, як його прозиватимемо: Карфагеном, Драконом, Троянським конем, П’ятою колоною чи Мамоною.
Ця почвара править бал.
Вона без серця і совісті. Вона не цінує, а знецінює. Вона не набуває, а капіталізує. Вона не живе, а дожидає криз. І рано чи пізно кінчає однаково: дуже вигідно продає мотузку, на якій її вішають.
