Весь час причувалося, що хтось ходить під вікнами,
а то шарудів нічний дощ по ще настовбурченому горіховому листю,
яке гороїжилось догори, до місця свого літування.
А вже сьогодні листя впокорилося остаточно під диханням першого морозу.
Воно навіть посивіло від такого нахабства — так, наче з нього ще міг би бути толк…
Проте він таки є — листя надійно повкутувало незнайдені людиною горіхи, і листя думає, що тим врятувало зародки нового горіхового життя для весни.
Воно ще не знає про граблі…
Василь Чепурний
