Спіть, нарешті, спокійно, пане Генрі. Земля вам… Добре, просто землею, вона ж усіх приймає. Його 100 років закінчилися, кінець людини-епохи. Якої? Хлопчик з ортодоксальної єврейської родини, що в 1930-х втекла від нацистів до Америки, і чий нащадок ніколи не сповідував релігійних практик свого народу. Кумедної зовнішності гарвардський професор, любив з’являтися на людях в товаристві голівудських акторок, але про його нетрадиційну орієнтацію теж не бракувало чуток.
Скандаліст, скнара, тиранічний, легко впадав у лють. Автор холодної війни і “човникової дипломатії”. Радник 12 американських президентів, до кожного буквально переходив у спадок. Про померлих, до яких вже приєднався — або добре, або краще правду про етапи життєвого шляху…
Завдяки виключно цинічній політиці покійного ексдержсекретаря США маємо те, що маємо з комуністичним Китаєм. Або ж другу, після США, найпотужнішу економіку світу, яка підтримує рф. Хоч цілком може бути, що зовсім не другу, якщо порівнювати з тією ж Америкою…
Все почалося ще за президента Ніксона, спершу був його радником, відтак держсекретарем. Таємні переговори Генрі з Китаєм призвели до вирішального кроку холодної війни, ізоляції ссср. Пізніше ЗМІ назвуть це “зближенням США і КНР, порятунком світу від червоної зарази” та іншою “далекоглядністю”. Насправді, як покаже час, банальним холодним розрахунком, та ніяк не довготривалим: “послаблюємо одного ворога, посваривши його з іншим, виграємо час. Далі – як карта ляже, але ми ні за що не відповідаємо”.
Так сталося у В’єтнамі. “За досягнення миру” в цій розтерзаній війною країні Кіссінджерові в 1973-му вручили Нобелівську премію – знецінивши її ще тоді. Бо згодом стало відомо, що досягнути тих самих угод американська дипломатія могла роками раніше, зберігши багато тисяч життів. Але…
В 1975-му в’єтконгівці Півночі захопили підтримуваний американцями Південь. Принизливий фінал для США, про який Кіссінджер чудово знав ще задовго до. Бо не без підстав сумнівався, що Сполучені Штати коли-небудь зможуть перемогти. На полях приміток до своєї таємної поїздки до Китаю в 1971-му писав: “Ми хочемо пристойної перерви”. Йшлося про те, що падіння Сайгона не уникнути, але відкласти на якомога довше треба. Скільки при цьому загинуть, в т.ч. цивільних? Хто би переймався подібними “дрібницями”!
Кісінджер не переймався навіть тоді, коли американське консульство в Східному Пакистані благало Вашингтон припинити бійню. Йдеться про 1971 р., підтримувана США армія Пакистану вела геноцидну війну на сході країни, сьогодні Бангладеш. Кісінджер і Ніксон проігнорували прохання і схвалили постачання зброї до Пакистану. Бо тогочасний пакистанський президент міг прислужитися в таємних домовленостях з Китаєм. Ціна питання – 300 000 пакистанців загинули, 10 000 000 стали біженцями.
На совісті Кісінджера й наказ про килимові бомбардування Камбоджі в 1969-1970 рр. Не розрізняючи, де скупчення червоних “кхмерів”, а де – безвинні цивільні, яких “кхмери” тероризували.
В 1975 р. Кіссінджер і президент Форд таємно схвалили вторгнення армії Індонезії, яку підтримували США, у колишню португальську колонію Східний Тимор. Згідно з розсекреченими документами з президентської бібліотеки Форда, Кіссінджер сказав президентові Індонезії, що операція має бути успішною і швидкою. І що “було б краще, якби це було зроблено після нашого повернення» до Сполучених Штатів”. Наслідок: понад 100 000 східнотиморців були вбиті або заморені голодом. Це згодом, коли відкриють архівні листування, стане зрозуміло: Кісінджера насамперед хвилювало втримати союзників в антикомуністичному таборі, ніж те, як вони ставляться до власного народу. За ціною не стояв, жертв ніколи не рахував.
Фірмова іронія Кіссінджера, якою відповідав на критику: “Незаконне робимо негайно. Неконституційне також, але займає трохи більше часу”.
Коли вийшов на пенсію, охоче роздавав геополітичні консультації політикам не лише зі США, але за гонорари, що могли дорівнювати річному бюджетові невеликої країни. Навіть друзі відзначали небанальну жадібність Генрі. Попри те, що його оцінки ситуації далебі не завжди справджувалися. Як-от, озвучені щодо росії в 2016-му: “Це країна з применшеними можливостями. Вона ніколи не зможе домінувати у світі”. Недбало відмахувався, коли його попереджували про нарощування російської присутності на Близькому Сході. Поки путінські війська не з’явилися в Сирії в 2015-му.
Коли рф розв’язала повномастштабну війну проти України в минулому році, Кіссінджер пропонував Києву віддати москві “історично російські території” на українському Сході…
Неморальність американської дипломатії завдяки Кісінджерові стала трохи не офіційною доктриною. Їй теж “завдячуємо” заплутаним клубком інтересів світового олігархату, нестабільністю у світі та сьогоднішньою війною не лише в Україні. Це спадщина “патріарха політики”, з якою планеті жити. Але й щось вирішувати, і не так, як він.
Людмила Пустельник,
за матеріалами AP, Reuter’s, The NYTimes, NBCnews
