— Добрий день!
— Здравствуйтє.
— Ні. Я перепрошую. Не здравствуйтє. Добрий день!
— Здравствуйтє…
Стикалися з такою ситуацією? Вітаю вас. Ви дискриміновані. Чи бачать українці, постгеноцидна нація, постколоніальна нація, випадки дискримінації? Чи розуміють, коли їх дискримінують?
Киянин і українець Дмитро Івахнюк вирішив постригтися. Що важливо — в столиці України. І захотілося йому, щоб його обслужили в київській перукарні українською мовою. Всюди йому казали «здравствуйтє» і всюди з ним говорили російською. Знаєте, скільки перукарень йому довелося обійти? Він убив день, але таки знайшов. Українською мовою йому надали послугу в ОДИНАДЦЯТІЙ перукарні.
Ви скажете: не було йому що робити?
Але оце і є яскравий приклад дискримінації українців в Україні.
Уявіть собі француза, який бігає по Парижу і шукає перукарню, в якій би з ним заговорили французькою мовою. І знайде француз французьку мову в Парижі аж в одинадцятій паризькій перукарні. Уявіть собі німця, який ходить по Берліну в пошуках перукарні з німецькою мовою. І знаходить таки німецьку мову аж в одинадцятій берлінській перукарні. Уявіть англійця, який в Лондоні шукає перукарню з англійською мовою…
Ні, ви собі такого уявити не можете! І в Україні такого не повинно бути!
Чому з цим не можна миритися?
Бо за мовною дискримінацією криються набагато глибші процеси. Українська мова – це НЕ засіб спілкування. Українська мова – це утвердження українців на українській землі. Це утвердження України. Доки українці в Україні дискриміновані – доти українці НЕ утвердять, НЕ збудують міцної України.
Слабка країна – ми бідні.
Мова!!! Почніть утвердження себе і країни, в якій живете — з неї, з мови. Це найлегше з утверджень. Для цього не потрібні високий інтелект, великі гроші чи особливий хист. Для цього потрібна лише ваша сила волі утверджувати навколо українську мову, а отже, Україну.
Лариса Ніцой
