Бабуся та дідусь маленького Іванка жили на вулиці Чагорській. Хто не знає, вона була у Чернівцях на місці Проспекту. Маленький Іванко любив бувати у своїх бабусі та дідуся, бо вони жили в маленькому будиночку з трьох кімнат і мали козу Лізу. Іванко пив молоко цієї кози Лізи і тому швидко виростав.
Але на вулицю Чагорська прийшло велике будівництво. Великі дядьки вирішили на її місці збудувати новий сучасний проспект і назвати його ім’ям жовтня.
Чому саме жовтня, а не березня чи грудня Іванко не знав, бо був ще маленьким. Незабаром маленький будиночок бабусі та дідуся знесли і на його місці виросла п’ятиповерхова «хрущовка». Чому саме «хрущовка», а не «брежнєвка» чи «косигінка», Іванко теж не знав, він хоч і підріс та все одно був ще маленьким.
У цій хрущовці дідусеві з бабусею радянська влада дала двокімнатну квартирку, маленьку і тісну. Тому козі Лізі жити було вже ніде. Іванкові нічого одразу не сказали, але її довелося зарізати.
Отак у місті все було добре, поки не стало ще краще. Тому що у житті Іванко більше ніколи вже не пив свіжого козячого молока. Лише магазинне, пастерізоване.
Він, звісно, виріс, але не так швидко і не таким розумним, як міг би.
Володимир Килинич
