Криві і лукаві московські попи

Нам хочеться бачити бажане, тому і рішення «собору» УПЦ Московського патріархату про незгоду з московським патріархом Кірілом Гундяєвим деякі наші коментатори вже об’явили як мало не розривом з Москвою і оголошенням автокефалії, себто незалежности. Насправді це не так: незгода з Кірілом, але не засудження його єресі рашизму; оголошення себе незалежними та самостійними, як спосіб уникнення чесного себе найменування, як того вимагає український закон.

Бо якщо би вони стали незалежними, то митрополит Онуфрій Березовський вийшов би із синоду РПЦ, як мінімум. Адже не можна бути самостійними і засідати в синоді іншої церкви.

Тож криві і лукаві рішення т.зв. собору УПЦ (так званого, бо ніхто делегатів не обирав) є намаганням задурити голови прихожанам, які стали масово переходити в українську церкву — тільки на Чернігівщині перейшли 12 сіл, а, скажімо, на Хмельниччині — біля ста!

Але добре, що принаймні є маленький крочок убік від Москви. Що ж до автокефалії, то вона в Україні є, і зветься Православною Церквою України на чолі з митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм Думенком. Двох автокефалій в одній країні бути не може.

Що ж до митрополита Онуфрія Березовського, то він для вселенського православія не є митрополитом київським, а лише – «той, що перебуває у Києві». Відчуйте різницю, яку підкреслює вселенський патріарх Варфоломій…

Василь Чепурний