Ще падатимуть яблука у садах, переводячи літо в осінь. Бо, оно, лимонка тільки й наливається, ще лишень мріючи про дозрілі, жовтим налиті боки, та й навіть ще путивка не бризкає повнотою соків, а тільки лічить поразки від черв’ячого підступного, як москалі, війська. Ще стоять хліба, а соняшник взагалі незаймано-дівчурне має листя, геть не зачеплене ні шкідником, ні осінню, ні хімобробкою.
Ще вишні червоніють, хоча листя у них і рудувате, з підпалинами аж весняного підморозку. Ще висихають помиті після зими бутлі для вишнівки, що виграватиме на вікнах веранд – там, де побільше сонця.
Ще картоплі набирають сили, таємно нарощуючись у прогрітому ґрунті і не боячись колорадів, що відступили перед невмолимістю часу, затаїлися, як гібридні війська з полосатими стрічками на Донбасі.
Ще тільки бубнявіють квіти хризантем, бо до їхнього поголовного тріумфу 1 вересня ще так далеко. Ще навіть гладіолуси не у всіх зацвіли, тонко гостряками винюхуючи час своєї квіткової розкоші. Ще зонтики кропу стоять, не сиплються і від вітру не ломляться, бо ще їх час триває, аж доки господині не вломлять у банки з розсолом та огірками.
Ще помідори зелені, бо ще і їм не час червоніти, хіба що калина почала несміло, з одного лишень боку братися рум’янами, які, проте, здаються ще штучними, як в самодіяльної артистки, що так хоче молодитися попри скрадливий підступ свого віку.
Ще цвіте козелець – квітка така, як мале сонечко, від якого й пішла назва міста Козелець, що аж ніяк не від рогатої тварини, дерев’яне подобисько якої встановили у центрі цього козацького містечка. А ще козелець помічний для діабетиків та мало хто про це знає. Ще мальви цвітуть, бо ще повня літа.
Ще багато птахів виводять друге за літо потомство, бо малі то птахи і треба їм багато трудитися, щоб рід зберегти, щоб вимахати отими маленькими крильцями далеченну дорогу в еміграцію. Ще виноград і не думав синіти, лишень виглядають ґрона з-під маскхалатів лапатого листя, що вже годиться для швидкого квасу, шампанячого бульбашками.
Ще діти зачинаються юними батьками, відітхнулими від зими і роботи, а ті діти, що вже бігають, ще легко відриваються від комп’ютерів (і важче від ґаджетів), бо ще так багато літніх спокус дитинства чекають їх на прогрітому просторі літа. Ще пчола трудиться над соняшниковими полями, бо скоро їй лишиться «бурячок» та якась квітка.
Ще буде літо…
Василь Чепурний
