В моєму дитинстві я слухав Висоцького. Слухав бо його слухав мій батько. Мій батько його просто обожнював. Мені, малому, здавалося, що це і є справжня мова незалежності та протесту. Так було, бо насправді я абсолютно нічого не знав про справжню мову незалежності та протесту.
Я нічого не знав про Стуса, Підмогильного, про «Розстріляне відродження». В моїй зросійщеній родині навіть не лунало слово шістдесятники. Саме тому моя дитина не матиме уяви хто такий Висоцький, хто такий Макаревич чи БГ, а про явну мразоту я взагалі мовчу.
Я дуже хочу щоб у моєї дитини слово «йікссур» назавжди закарбувалося як ворог. Як вбивця і ґвалтівник і аж ніяк не носій культури, яким він насправді не є і ніколи не був, бо все «створене» — або крадене, або крадене у крадіїв.
І я не хочу, щоб моя мала доця привязалася хоч до чогось, що створено мовою окупанта тільки тому, що це слухав батько. Я свідомо ставитиму мовні блоки. А що робить кожному окремо — обирайте самі.
Руслан Горовий
