Політика

«Старий вальсок» між опалого листя

Уже котрий рік через міські клопоти не встигаю дістатися села до перших морозів.
Знову мій старий крислатий горіх струсив додолу дебеле руде листя, в якому я намагаюсь тепер визбирати волоські горіхи.
Я ворохоблю листя ногами, уявляючи себе Андрієм Ярмоленком у дортмундській «Боруссії», гребу його щосили граблями, як навіть Гонтарєва не гребла у свій зірковий час, але точно знаю: листя й надалі затято ховає від мене дозрілі горіхові ядра.

 

Ті горіхи, що сховалися в листі через мою неорганізованість і безсистемність, видаються мені схожими на людей, яких ми необачно розгубили, а обрали натомість у владу тих, що снували перед нашими очима чи й мозолили їх.

В шурхоті падолисту за рік з гаком до чергових президентських виборів десь ніби з потойбіччя знову чути давню совдепівську мелодію про «старий вальсок». «Вальсок» владців, що зганьбилися, прокралися, котрі врешті, виїденого горіха не варті, але які клінічно хочуть і наступними веснами «зеленіти» та квітнути.

Під той «вальсок» уже фрахтують професійних і самодіяльних «солістів». Десь із-за мурів «лікарні майбутнього» з’явився маренням про повернення у політику Віктор Ющенко, подає млявий голос, лаштуючи носа за вітром, Віктор Балога, політичні лаври столичного мера не дають спокою шоумену-важковаговику Святославові Вакарчуку, і він теж, здається, не збирається «здаватись без бою»…

А ще ж є і Рабінович, і Тарута, і Тимошенко, і Ляшко, і кількоро Арсенів, і навіть тезко чинного президента також, кажуть, ладен вирити з-під купи торішнього снігу сатанинського серпа і молота…

Їх багато вже сьогодні, а до часу «Че» буде ціле тирлисько.
Але найгірше, що там вибрати нема з кого.

… Я ж тим часом, як і перше, визбирую горіхи під опалим листям. Вони ховаються у жовтих кучугурах, як ті добрі люди від спокусливої влади. А на поверхні зазвичай – пустопорожнє. І «старий вальсок» у доважок, як музичний супровід. Там, пам’ятаєте, немічний голосок шамрає, що вже, мовляв, «трєвожниє дуют вєтра» і що «нам раставацца настала пора»…

Я ж гребуся й думаю: а, може, той «вальсок» для тих, кому насправді вже пора?! Бо поки вони при владі – горіхи ховаються в листі…

Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери