За підготовку матеріалів про життя і творчість Тараса Шевченка взявся лише в 50 років — бо багато часу пішло, щоб перечитати, що писали: П. Зайцев, Г. Хоткевич, П. Жур, В. Мельниченко, О. Новицький, А. Непокупний, І. Дзюба, Т. Лебединська і, звичайно, спогади про поета земляків та його сучасників.
Типовий портрет московського попа: кругле черево, нечесана ріденька борідка, засмальцьоваване немите волосся, червона пика, вузенькі, свинячі, залляті бухлом очі.
Створюючи книжку про історію свого рідного Каришкова (Барський район Вінницької області), я, звісно ж, вивчав й історію церкви у селі. Вона — багатюща і, на жаль, трагічна.
Двадцять шість років він, а з ним — і православна Україна, йшли до цього: синод Вселенського патріарха визнав нечинною анафему московської церкви на Патріарха Київського і всієї руси-України Філарета (Денисенка).
