Часто проходив попри якусь студію «красоти» (не краси, а саме красоти!) — її працівниці затято і завжди смалили цигарки, були нафарбовані, як жінки у Далі, і говорили російською мовою…
Страшна звістка з мого рідного Житомира. Не стало Слави Шнайдера. В горі ми усі. Співчуття синові – також В’ячеславу, дружині Ірині Вишневецькій, моїй дорогій однокласниці.
На 63-ому році життя помер мій давній друг, письменник, літературний критик, журналіст В’ячеслав Шнайдер. Для метеочутливих людей цей день був важким, і його серце не витримало…
Уже й не пригадаю скільки літ тому, завітав я на київський «Медвин», так називався колись сезонний книжковий ярмарок у столиці. Із величезним задоволенням оглядав виставлену на показ та продажу літературну продукцію різними видавництвами і друкарнями.
Помер Вячеслав Шнайдер. Наше життя складається наче мозаїка із чужих життів. У своєму житті ми щоденно контактуємо з іншими людьми. Ці епізоди спілкування складають і наше життя. Про його скороминучість згадуємо, коли когось втрачаємо.