Побачила світ книжка, яка мала б вийти багатотисячним тиражем, натомість прийшла до читача лише у кількох сотнях примірників. Та й знайомити з нею найширший загал книголюбів годилося б десь у переповненій людом і телекамерами просторій університетській світлиці.
Був я у вересні 2001 року в Одесі. Два тижні медитацій на порожніх пляжах Затоки, проживання на відомчому дебаркадері, романтичні розмови із дівчиною з Кишинева в піцерії «Марко», загалом, усе це змусило мене згадати, що Одеса поруч.
Це була п’ятірка на чергу в мебельний магазін у Москві, де можна було купить «стєнку» (такі модні меблі були тоді)…
Київ, Нивки. Йду тротуаром вздовж проспекту Перемоги. Причому тротуар, шоб ви розуміли, далеченько від дороги ще й поєднаний з велодоріжкою. Йду, дивлюся, шоб не по велодоріжці, шоб не заважать…
Поспішаю на останню електричку до Білої Церкви.
Під стіною приміського вокзалу — група людей певного соціального стану.
