Є в Бориса Антоненка-Давидовича бувальщина «Предтеча сучасних моржів» — про охтирського гицеля і золотаря Гаврила, навіки просмердженого смертельно переляканими псами… ну, і тим, що забирав з людських нужників.
«17 січня ц.р. члени Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка на засіданні за результатами таємного голосування відібрали твори, які братимуть участь у третьому турі конкурсу»…
Поет Ігор Мисяк тріюмфально звідомив мене телефоном, що якась тернопільська літературна мокра волохнатка має за честь бути в одному просторі з талановитим Романом Скибою, борцем проти Майдану і заборони тютюнопаління.
От часто кажуть: та яка різниця якої національності наші владці — українці, євреї чи чуваші, аби добре працювали?! Якщо ж намагаєшся акцентувати на їх національності, то в кращому випадку ти — ксенофоб, а в гіршому — ой-вей — антисеміт…
Приклад «тонкої» ФСБшної війни проти укрїнства — вітчизняне телешоу «Дізєль» на ICTV Пінчука (зятя нашого «повпреда» в Мінську): красива панянка (банкірша), яка говорить грамотною російською мовою, навпроти неї «дєбіл» із Західної України (в «кєптаріку»)…
Я вже забув, що він нам викладав, але впам’ятку його фанатична замилуваність творчістю Сосюри. Він про нього писав моногорафію, розповідав, і як зараз чую його глухий повільний голос, що читає сосюринську епіграму: