Всім серцем хочу, аби в голові нашого тимчасового головнокомандувача відбулася глобальна переоцінка на тему «місце росії в моєму житті» — «Перестати стріляти»; «Мир за будь-яку ціну»; «Два братні народи»…
Одна із рис сильного політика – вміння визнавати власні помилки і тверезо оцінювати ситуацію. І це те, на жаль, чого бракує В. Зеленському. Після того як Президент в одній, окремо взятій голові закінчив війну, він чомусь вирішив, що вона закінчилася в реальності.
Нещодавно їхав в одному купе з «простим народом» – двома далекобійниками із Миколаївщини. Вони весь час фігачили «півасік» та з піною на губах переконували мене, що розведення військ – це чудовий крок «Вовчіка» (називали гідранта тільки так).
Коли я чую про платформу примирення, хочеться запитати: а хто з ким сварився?! Я не сварився з українськими громадянами, які мешкають на Донбасі. Ніхто з українців, сподіваюсь, теж.