Найперше хочу чітко і ясно заявити, що ці нотатки взагалі не стосується загиблого Джорджа Флойда і його «канонізації» афроамериканською спільнотою. Мені відомо про кримінальне минуле Джорджа Флойда. Але мова зовсім не про нього! Флойд випадкова жертва. Не був би Флойд, скористалися б кимось іншим.
Сьогодні День батька. І я Вас не забув, рідний… Мій батько — Олексій Прокопович Жадько був заводським ковалем – працював на цукровому заводі з 1946 року. Якщо вийти за околицю села Іваньки на Черкащині та стати на пагорбі, то видно вдалині, ніби меч піднесений угору — димар цукроварні. Його не можуть похитнути ні морози, ні спека, ні буревії. Бо він обхоплений залізними обручами, й ними скріплював цю споруду мій батько.
Стоїть зараз наша колиска одиноко, як у нас кажуть, на горі. Вона чує лише як навесні, з яру доноситься пташиний спів, або чує як шарудить восени по шиферу пожовкле листя. Змайстрував нашу колиску мій тато. Вигойдала вона і двох моїх старших сестер, і мене, і навіть мого сина Ромашку, якого маленьким ми привозили у батьківський дім.
Англія 1994 року. І мені 29. Гастролі нашого театру закінчувались в цій країні, в невеличкому містечку Челмсфорді, поблизу Лондона. В літньому парку міста проводився великий фестиваль, де були представлені різні театральні колективи Європи.
