Горіх, що вельможно накриває хату, прилякуючи під час гроз — а шо, як впаде важка гілка? — випинає увсебіч тугенькі темно-зелені крем’яхи горіхів, наче провокує, зараза, зірвати з десяток, та в самогонку — пользительне дуже, йодисте, аж пахтить…
Чи ви коли-небудь спілкувалися з деревами? Кілька днів тому я сидів у свого товариша на високій дерев’яній веранді, до якої сягав гіллястий вершок молодого дуба. В руці в мене була шклянка віскі. Вдалині за дубком розлягався барвистий винниківський краєвид, що потопав у зелені. Але я не зводив очей з дубка.
Колись я аж два тижні працював у районній соціальній службі. За документами — психологом, а за фактом – інспектором. Ми з напарницею ходили по квартирах, так званих, неблагополучних сімей, дивились умови проживання й пропонували різні безкоштовні гуртки для дітей, путівки на відпочинок тощо.
Зустрічався зі своїм давнім другом, який за жодної влади оптимізмом не страждав. Усі в нього — селюки, бандити, бариги і клоуни! Врешті-решт, психотип зрозумілий, хоча людина дуже хороша. Просто до політиків у нього завищені вимоги.
