З ним завжди цікаво. Колись давно ми у нього вдома не лише пили портвейн під крутий рок, а й годинами розмовляли про популярні музичні гурти, непереможне київське «Динамо» і дивилися діафільми на старенькому фільмоскопі. Тільки той, як зараз кажуть, «контент» був трохи незвичний для загалу. Живопис і скульптура, зібрання недосяжних музеїв, назви яких звучали для нас як дивовижна казкова музика: Уфіцці, Прадо, Лувр…
21 липня 1941 року в Кракові помер Богдан Лепкий, видатна постать в українській літературі, сучасник Івана Франка, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Осипа Маковея. Учений і педагог, громадський діяч і професор кафедри української літератури в Ягеллонському університеті. Він був членом українських наукових інститутів у Варшаві, Кракові, Берліні, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, почесним членом товариства «Просвіта», головою Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка.
Кожному остров‘янину-далматинцю дають безкоштовно 5 сотин «під садок» на дикому схилі, заваленому камінням і порослому вересом та ялівцем. Каміння можна зібрати і зліпити цементом. Підібрати викинуті на берег штормом дошки. Знайти на звалищі стару черепицю. Купа непотребу стає «кучею» (хата по-хорватськи).
«Я пишу, перетворюючись у книги, я віддаю себе усім. Я вірю, що вічність дихає зі сторінок книжки, туманить мені голову, і, закривши очі, я відчуваю, як вітер із саду холодить обличчя, засипає снігом списані листки, як колись присипали чорнило піском. Писати болісно. Через рік на полях своєї книжки я прочитаю сотню нотаток про мою глупість, сентиментальність і вбогі потуги розуму.
Ось я професор і визнаю, що не розумію деяких речей з колізій навколо відміни закону про українську мову, які виникли нещодавно у, так званій, Верховній раді. Подав новий закон такий собі Бужанський, етнічний єврей. Яке він має відношення до української мови?! Очевидно, що вона йому не подобається. В чому тоді проблема? Не розумію.
