Хочете побачити в якому гі*няному соусі вариться наша література? Ціла ескадра так званих книжкових блохерів з рівнем ай кю нижче плінтуса кинулася ділитися прочитаним. Ба більше: вони навіть намагаються аналізувати. І тут прокол. Бо з аналізами у них те саме, що в Зєлі. Отже, в історичному романі Ярослави Дегтяренко «Ярино, вогнику мій» 24-річний козак підкрадається до 14-річної дівчини, яка заснула, і починає її – о жах! – мацати.
Уявімо трирічну дитину, яку випускають сонячної літньої днини після рясного дощу побігати по свіжих калабанях лише у трусиках і ґумачках. Спочатку вона несміливо пробує калабані відкраю, міряє глибину і з розгону пробує перестрибнути ці океани дитинства. Не дострибує, звісно, і рясно бризкає водою вусібіч.
Мені тоді було шістнадцять. Я працював у райгазеті «Шполянські вісті», куди мене взяли коректором. У вільні від коректорування дні я залюбки гасав по всьому району, збираючи матеріали для писань про посівну, жнива чи про тваринництво. Десь далеко в глибині душі я ховав літературні амбіції, котрих просто не може не бути в будь-якого віршаря.
Народний депутат Олександр Дубінський, якого напередодні виключили з партії «Слуга народу», оприлюднив звернення до президента Володимира Зеленського на Facebook. «… Ваша президентська величносте, Зеленський Володимир Олександрович, вітаю вас із фактичним встановленням в Україні монархічного ладу! … Бо на все воля монарха, який на свій розсуд вершить долю країни», – пише Дубінський.
