«Мене знову цькують. Не так чужі, як свої. Це — найболючіше. Не розуміють того, що коли вмру, поменшає світла на Україні. Тільки декотрі, далекоглядні, здатні це усвідомити. Боронитись? Не маю фізичних сил. І смерті не боюсь. Я — повен любові!»
(Олесь Гончар. Щоденники. Т.3).
Про Ганну Арсенич-Баран сказано немало і все правда. Але несказане також важливе. Скажімо, варто наголосити, що вона походила зі знаменитого на Галичині роду Арсеничів — Микола Арсенич-Березівський був головою служби безпеки ОУН, а Петро Арсенич — відомим фольклористом, одним із засновників відродженої «Просвіти» на Івано- Франківщині уже за нашого часу.
