«Сам он был дивный юморист, жизнелюб, но где-то под спудом и в нём лежала застарелая русская скука, скука русских изб, русских провинциальных квартир, русских луж и заборов…»
(К. И. Чуковский. Дневник 1901-1924 г.:
Москва, «Советский писатель», 1991, с. 196.)
Я сам колись таким був… Вірив, що викатування яйцем допоможе позбутися ворогів та успішно здати іспит в інституті. Першу червону нитку на зап’ясток у 1992-му мені зав’язала цілителька Вєра-Стефанія з Троєщини, що утаємничено сповістила: «у тєбя много нєдругов в тєатрє русской драми, так нітка защітіт от єврєйскіх кавєрз». Другу вже у 2000-х в’язала лаврська паломниця та дружина відомого ресторатора Р.Б. Віолєтта. «Ето нітка Рахілі с Єрусаліма — тайний знак каббали. Отводіт сглаз і помогаєт в дєлах» — утаємничено сповістила вона, але частину гонорару за проведений корпоратив так і не виплатила.
За місяць-півтора вода з цієї річки повністю зникне — така доля усіх маленьких водойм Чернигівщини останні років двадцять. Русла річок, імена яких відомі з мапи Ґійома де Бопляна, наповнюються лише після сніжної зими. А між тим мальовнича річка Доч, яка вже у червні перетвориться на безбарвну канавку на глухівській трасі, це колишній адміністративний кордон Батуринської сотні та сотні Бахмацької.
… Три чарівні панянки з дивовижним українським ретро, яке, як і багато решта з національних музичних перлин, затерлося і загубилося між пугачових, толкунових і варумів, але тепер та коштовність, вицігорність, небесна довершеність особливо чарує і втішає, і нуртує, і навертає сльози замилування…
Доки їхав у авітівці, слухав радіо з трансляцією Стєпанава під час години запитань до уряду у ВР. Бувають миті, коли я щиро радію, що більше не нардеп. Бо з моєю емоційністю витримати хамський словесний по*ос цього би*люка було б важко. Перебуваючи за кермом мусив навіть призупинитися, щоб від нервів не в’їхати у когось, а в залі стриматися було б дуже важко.
