Армійські валізи трьох поколінь зберігаються у нашій родині. Правда, донедавна, вони знаходилися у закапелках непотрібних речей. А це, під час відпустки, вирішив їх, так би мовити, реанімувати, адже кожна з них віддзеркалює свою епоху. Найперша (і найбільша) армійська валіза належала моєму дідові Григорію Семеновичу Тютюннику. На ній викарбувані ініціали ГСТ і унікальна вона тим, що всередині на кришці олівцем написаний лист.
Пішов із життя генерал армії, державний діяч України Євген Кирилович Марчук… Разом з ним в історію відійшла ціла епоха. Своїй колезі і товаришці, дружині Євгена Марчука, редактору газети «День» Ларисі Івшиній, рідним і близьким Євгена Кириловича висловлюю щирі співчуття.
Дякуючи одній славній фейсбук-спільноті придбав добірочку книжок у доброї пані, в якої вже купував колись літературу. За те, що зробив «дрібнооптове замовлення», добра пані дозволила вибрати собі ще одну книжку у подарунок. Вибрав том Олександра Дейча — вже читаного: його біографічний нарис про Тараса Шевченка, написаний разом з Максимом Рильським, є у моїй книгозбірні.
Дорога до Моринців була жахливою. На трасі велися дорожні роботи, і пропускали по черзі то одну, другу смуги. Доводилося стояти й чекати, коли дорожні робітники з ручним світлофором увімкнуть зелене світло. Та коли я з’їхав із траси «Київ-Знам’янка», то виявив, що дорога між селами теж не краща. Якісь шматки шляху можна було проїхати легко, а далі йшли вибоїни. Іноді поперек дороги лежало повалене дерево з розтрошеним вантажівками гіллям. Поїздка Шевченковим краєм розрахована на культурно й політично зорієнтованих людей. Інакше у подорожніх може увірватись терпець.
США мають намір уважно стежити за розслідуванням смерті керівника «Білоруського Дому в Україні» Віталія Шишова, заявив офіційний представник Держдепартаменту Сполучених Штатів Нед Прайс. «Ми глибоко засмучені повідомленнями про трагічну смерть Віталія Шишова. Ми будемо продовжувати уважно стежити за розслідуванням українською владою причин», — сказав він журналістам під час брифінгу.
