Усі вже давно подивилися фільм «Погані дороги», а я побачила його лише тепер. Депресняк, хвороба і повна безнадія… От попробуй бути мистцем і писати чи робити фільми на українську тему, особливо на тему Донбасу… Складно це, бо матеріал такий, що мистецтво перед ним пасує, тому й виходить антимистецтво. Цей соцарт – як зашморг на шиї.
Українці справді дуже складний і біполярний нарід. Вже котрий день гноблять тупуватих блогерів-космонавтів за святкування у День пам’яті жертв Голодомору та ідіотські підписи до фоток, але водночас у президенти вибрали собі чувака, який на всю країну зі сцени свого шоу називав президента Ющенка «сеньйор Голодомор» за його намагання відновлювати увагу українського народу до пам’яті про цю трагедію.
Читання і письмо для мене тридцять років як ідуть поруч. В три роки я вже вміла читати великі букви і такими ж кілометровими кавулями записувала про що є книжка. Тезу, що книжка відбирає дитинство, не підтримую, бо читання мені аж ніяк не пошкодило ні «гратиси в во’йну» в живоплоті, ні ходити з дідом лісами днинськи, ні тікати до Черемошу.
Одною рукою тримаю кермо, другою набираю маму. «Ти заквасила капусту?». «А ти як гадаєш? Нашаткувала ще звечора. Не дати ж їй запріти. Набрала миску морквиці, взяла терку, сіла коло телевізора. А тут таке… Бурба все розказав. Як за ними стежив ще з Аргентіни, за вагнерівцями. А Єрмак морозиться, каже в ДБР, що він до цього не має відношення. Виходить, що все Зеленський вирішив на догоду Путіну…»
Прєстіж крєпчає, мощно возрастає
день ото дня процент жиров у маслі…
Гарант в Верховній Раді виступає:
у нас всьо о*уєнно, шонеясно?
Готові ми тепер заради миру
з російським президентом говорити…
