І ще трохи коляди. Із 80-х… У ті застійні часи ходити з колядками було ризиковано. Ми знали, що за кілька років до нас у студентів нашого ж журфаку Київського університету були проблеми за такий «проізвол». І все ж ішли… Співали не Син Божий, а Рік новий народився. Ходили не 6-7 січня, як годиться, а напередодні Нового року…
Люди не перестають бути, доки про них згадують. На цей Святвечір, окрім своїх рідних, я запросив Владека, свого студентського товариша. Запросив своїм спомином… «Беструсівнаголубабу», — скоромовкою каже дідо з ціпком і клунками, сідаючи в автобус ПАЗ, що прямує з Тернополя в керунку Івано-Франківська. Ні водій, ні пасажири в салоні ніяк не реагують на слова літнього чоловіка. Чому? Виявляється, на Тернопіллі є село Струсів, а неподалік від нього, на роздоріжжі, стоїть бовван — спортсменка з веслом (такі взірці соцреалізму були повсюди у ті часи). Так от, місцеві мешканці нарекли cей витвір радянського мистецтва «голою бабою». Тому пасажири, яким треба було, скажімо, у Варваринці, і уточнювали у водія тутешнім діалектом: «Без Струсів на «голу бабу»…
Щодалі, то все менше мене дратує Зеленський як на посаді голови моєї держави, так і загалом. Тим більше, що сам Зеленський про моє існування навряд чи знає. Якщо знає — моя міркування Зеленському впали до одного місця. Натомість щодалі, то більше проникаюся ненавистю до 75% дорослих українців, які прийшли на вибори 21.04.2019 року. Бо кожен окремо нічого не вартий. Всі разом — злидота й босота.
Зі здивуванням дізнався, що в одному із сіл Винничини не варять узвар, а в селищі Березна на Менщині мій давній товариш крепко здивував, сказавши, що не варять ніколи куті, і він не знає що це таке. А в селах Горбове та Гнатівка Новгород-Сіверщини не колядують! Як і в Смолині Чернігівського району, хоча в сусідній Лебедівці — таки колядують. Можна б сказати, що між цими двома селами у давнину проходив кордон між Московським царством і Річчю Посполитою, але ж у моїй Авдіївці, яка теж була на території Московщини — колядували…
