Натрапив у соціальній мережі на нотатки нерозуміння прапорцевого флешмобу від розумних і притомних людей. Мовляв, яка користь з цього і чим це допомагає, адже то не конкретні дії, озброєння, тактика та інше? Думаю, це нерозуміння виникає із невірної оцінки самого флешмобу. Власне, це флешмоб — і він означає стихійну самоорганізацію людей заради якоїсь, лише їм відомої, мети. Яку вони собі захотіли.
Синьо-жовті прапорці на аватарках я б не хотів сприймати як перемогу форми над змістом. Чим трепетнішими є формальні приналежності до українського — тим вони беззубіші. Зовнішня декларація українського дуже часто підмінює суть і звільняє від реальних дій. Тому вішання синьо-жовтих прапорців на аватарках – це напрочуд мило, гарно, похвально й аплодисментно (нічого проти я не маю). Але я б хотів, аби услід за вішанням синьо-жовтих прапорців на аватарках НЕГАЙНО, з завтрашнього дня (або краще з сьогоднішнього вечора) пішли наступні дії. А саме: ні – мові окупанта в повсякденному житті, ні – російській музиці у плейлистах, ні – російським ютубам на комп’ютері, ні – російським книжкам та фільмам.
Отже, Росія на чолі із Путіним пропонує 2 варіанти: або Україна забирає ЛНР-ДНР, надаючи їм автономію, або війна. Здається, втілювати план Штайнмаєра — це все, що нам лишається. Однак навіть вести перемовини з ЛНР-ДНР неможливо. Шевченко через царя Давида нагадує:
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
Столичне середмістя, як зазвичай у вечір п‘ятниці, з настанням сутінок вилюднює. Хтось потроху окуповує різного штибу генделики, хтось шпацирує непоспіхом Хрещатиком. Український дім о тій порі прочинив свої двері шукачам витонченого, «завантаженого сенсом» відпочинку — газета «День» відкрила фотобієнале.
Я не спілкуюся мовою окупанта. Не переходжу на неї в розмові, і це принципова позиція. Я всіма можливими способами намагаюся вчепитися в щось глибинне внутрішнє українця і перетягнути його в світ української мови. Я завжди тролю і буду тролити чиновників і всіх тих, кого закон зобов’язує знати мову, а вони його не дотримуються.
