Сьогодні в Києві відкрили меморіальну дошку на будинку де в 1967-1980 роках (до останнього свого трагічного дня) мешкав Григір Тютюнник, геніальний наш новеліст. Добрий знак — попри війну вшановувати своїх, кращих.
Ця книжка вже років п‘ять очікувала своєї черги. Збірка коротких замальовок, новел і есеїв Андрія Бондара «І тим, що в гробах» від видавництва Старого Лева. Якось так сталося, що з творчістю пана Бондара не доводилось перетнутися. З дивних причин і ця збірка, куплена ще у 2017-му, досі не була прочитана. Тож перебувала в заінтриговано-очікувальному передчутті, як сприйматиметься стиль автора — стане улюбленим чи разовим читанням?
«Коли я писав про друзів, яких немає, часом я залишав роботу, підходив до вікна, стояв, як стоять на зборах, бажаючи вшанувати померлого; я не дивився ні на листя в саду, ні на кучугури снігу, я бачив миле мені обличчя. Багато сторінок цієї книжки продиктовані любов’ю. Я люблю життя, не каюся, не шкодую за прожитим і пережитим, мені лише образливо, що я багато чого не зробив, не написав, недосумував, недолюбив. Але такі закони природи: глядачі уже поспішають до роздягальні, а на сцені герой ще виголошує: «Завтра я…» А що буде завтра? Інша п’єса та інші герої»
(Ілля Еренбург. Люди, роки, життя. Кн. 5 і 6. М. 1966)
Для відновлення зруйнованої війною України потрібен план Маршалла. Канцлер ФРН Олаф Шольц заявив, що побачене під час його візиту до України минулого тижня нагадало йому фотографії німецьких міст після закінчення Другої світової війни. «І так само, як колись зруйнована війною Європа, Україна потребує сьогодні «плану Маршалла» для свого відновлення», — зазначив він і пояснив, що побачені ним масштаби руйнувань в Україні «величезні».
На сільському базарі, як не дивно, доволі важко купити зелень. Петрушку, кінзу чи шпинат. Ніхто не продає. Бо продавці справедливо вважають, що на такий нікчемний товар ніхто не спокуситься… Таке в кожного й дома є, кому воно нужне… А в мене нема. Ходжу поміж рядів ковбас, свиних ніг і страчених курей…
